Як відомо в усьому світі відзначають Міжнародний день волонтера сьогодні, 5 грудня. Нині на Кіровоградщині є низка благодійних організацій, багато волонтерів, які займаються допомогою людям. Медіапортал DOZOR поцікавився у відомих в області волонтерів про те, як вдається допомагати рятувати людей та що вони відчувають при цьому.
Вікторія Семененко - волонтер, який займається підтримкою осіб із ВІЛ-позитивним статусом, туберкульозом та гепатитом. Вікторія Семененко переконана, що не вона обрала волонтерство, а воно обрало її.
«У житті траплялися люди, які потребували допомоги. Спочатку я у якості журналіста лише писала історії про цих людей, їх діагнози, потреби. Але питала у себе часто про те, чи достатньо цього? І коли розуміла, що в мене є сили, бажання, можливості, то більше почала цікавитися волонтерською діяльністю. У 2014 році я звільнилася із посади головного редактора газети "Зоря" і пішла в благодійний сектор. Я потрапила в благодійну організацію "100 відсотків життя. Кропивницький", яка опікується людьми, що зіткнулися із соціально-небезпечними захворюваннями, серед яких ВІЛ, туберкульоз, гепатит. Ми не раз організовували акції у підтримку діток, яких торкнулася епідемія ВІЛ. Оскільки наше суспільство не дуже толерантне до людей з ВІЛ, відповідно, вони бояться відкрити своє обличчя, щоб не зазнати осуду», - розповідає Вікторія.
Волонтер говорить, що її головна місія - зміна ставлення до людей, які живуть з ВІЛ і туберкульозом. Щоднч вона пише історії про людей, які ще вчора втратили надію, дізнавшись про хворобу, а вже сьогодні будують плани і втілюють свої мрії.
Крім цього, Вікторія займається волонтерською підтримкою дітей з тяжкими хворобами.
«Два роки тому я наважилася відкрити благодійний фонд "ДивоЖиття", в якому ми допомагаємо діткам з тяжкими діагнозами. Ми вели збори різних сум для реабілітації чи лікування. Організовували акції та цікаві благодійні проекти з нашими партнерами. Історія кожної дитинки особлива. У моєму волонтерстві немає такого" ця дитина важлива, а ця буде пізніше". Для кожної мами її дитина важлива, тому кожна з них чекає підтримки від нас», - говорить Вікторія Семененко.
Засновник безкоштовного хостела «Дім милосердя» Володимир Лебедєв впевнений: для того, щоб стати волонтером, необхідно пройти певний життєвий шлях, який приведе до цього.
Його команда займається допомогою людям, які через певні причини опинилися в складних життєвих ситуаціях і не мають постійного місця проживання.
Володимир Лебедєв також розповів, що мотивує його команду продовжувати їх волонтерську діяльність.
«Коли людина стає на ноги на твоїх очах, ти розумієш, що це результат роботи команди. Це, звичайно, мотивує. Особливо, коли людина прийшла за допомогою, а потім стає частиною команди. Коли тобі 14-річна дитина пише: «Дякуємо вам велике за вашу роботу, я слідкую за вашими новинами, мене це теж дуже надихає». Ти розумієш, що дитина дивиться на нашу роботу і розуміє, що не все так погано, як здається. Особливо таке пишуть люди із сіл. Нещодавно було повідомлення від жінки: «У мене був тяжкий період, але ви своїми публікаціями, історіями, не дали мені опустити руки, велике вам дякую». Це часто пишуть. І це приємно. Важливо розуміти, що ми допомагаємо людям навіть такими новинами. Людина бачить, що в неї не так все погано, що головне мати здоров’я і дах над головою. Цьому вже потрібно радіти і йти далі», - переконаний засновник безкоштовного хостелу «Дім милосердя» Володимир Лебедєв.
Голова ГО «Патріот Кіровоградщини» Вадим Нікітін – волонтер, який працює за напрямком допомоги та підтримки сімей військовослужбовців. Свою діяльність він розпочав з 2014 року, коли українська армія як ніколи потребувала підтримки волонтерів. За цей час на на рахунку його команди підтримка тисяч людей. Він розповідає, що хоч сьогодні багато питань в країні, пов'язаних з армією та військовослужбовцями, на щастя, вже вирішено, але залишилися і такі, які досі потребують підтримки.
Вадим Нікітін говорить, що за сім років його команді доводилося працювати за різними напрямками: збирати речі та харчі для армії, допомагати хворим захисникам, їх сім'ям та багато іншого. Зараз люди продовжують звертатися, а і волонтери завжди намагаються чимось зарадити.
«За сім років держава мала б усвідомити, що волонтери - це ті люди, які вказують на больові точки, ті проблеми, які недостатньо вирішені на рівні держави. На сьогоднішній день всі питання, які волонтери порушують, вони, на жаль, залишаються на сторінках Фейсбука, а не у програмах тих чи інших відомств. Важливо розуміти, що таким чином ми не зможемо вирішити проблем, в яких повністю захлинається країна. Це стосується не лише військових, а й всього іншого», - говорить Вадим Нікітін.
Не менш важливим напрямком займається голова кропивницької організації захисту тварин “БІМ” Катерина Дорош. Вона допомагає безпритульним тваринам. Жінка розповіла, що все життя любить тварин, тому і обрала для себе важливий вектор – допомагати їм.
«Я обрала цей напрямок для того, щоб спробувати зменшити кількість безпритульних тварин в місті і відповідно допомагати, рятувати та лікувати тих, хто потребує допомоги. Безпритульних тварин у нас багато, вони постійно страждають від людської жорстокості », - розповідає Катерина Дорош.
Жінка наголошує, що безпритульні тварини не з’являються просто так, це все плід людської відповідальності. Саме тому вона закликає усіх до людяності та розуміння, що тваринам також потрібна допомога.
