Це твердження теж викликає сумніви. Вчити дітей – це зрозуміло. А дорослі? Вони ж мають хоч трохи розуміти, про що йде мова, мати певні здібності…

- Ні, - каже Роман Шмельов. – Таланту для цього не потрібно. Це ремесло і йому може навчитися кожен. Програміст - це муляр. Щоб стати архітектором, потрібен талант, потрібен час. Архітектори й заробляють більше, ніж муляри. Але насправді мулярів потрібно набагато більше, ніж архітекторів. А засвоїти програмування на рівні «муляра», тобто щоб добре виконувати свою роботу і заробляти цим на життя, може будь-хто, було б бажання.

- Я не можу…

- Можете. Для того, щоб почати навчання на стенфордському курсі, людина дійсно повинна скласти вступні тести, вона має розуміти, що ми тут робимо. Але у нас є «курс підготовки до тестів» - це безстрокова програма, ви можете просто приходити щотижня, вчитися разом, отримувати завдання і т.п., поки не будете готові до вступних тестів.

- А що таке стенфордський курс?

- Це курс «Основи програмування» Стенфордського університету, який університет виклав у вільний доступ. Коли ми тільки починали, то пару разів наші ж учні нам сказали: «Те що ви робите – це фігня, от стенфордський курс – це річ!» Ми переклали цей курс (це дійсно річ!), дещо адаптували його до наших реалій. Час від часу ми щось до нього додаємо, адже в цій галузі все дуже швидко змінюється, і ми, коли працюємо, постійно адаптуємося до нових умов. Але в основі цього курсу – методологія Стенфордського університету.

- Скільки це займає часу?

- А частіше приходять дорослі люди чи студенти, випускники шкіл?

Зовсім інший підхід в «Ш++» до навчання дітей та підлітків. Тут є три тримісячних курси для дітей 8-11 років: Scratch, мова "Python" і «Основи веб-розробки». Зараз планують розвивати ще один напрямок роботи з дітьми – робототехніку. Заняття проходять раз на тиждень, і діти мають самостійно виконувати «домашку».

З підлітками 12-17 років принцип роботи інший. Заняття тут майже індивідуальні та нерегулярні. Після проходження базового курсу кожен обирає те, що йому до душі: 3D, робототехніку, веб-розробки чи створення ігор. Роман каже, що з підлітковими групами складніше, тому що багато дітей звикли до того, що хтось (вчитель чи батьки) має стояти над ними з батогом і контролювати виконання завдань. Тож підлітки часто кидають навчання – не через те, що їм не подобається, а просто через те, що не звикли до систематичної самостійної праці. Але без цього ніяк.

Деякі потім повертаються. І це зрозуміло. На наш сторонній погляд, «Ш++» - це рай для підлітків. 3D-принтери, дрони, графічні планшети, міні-комп'ютери, програмовані роботи, сотні пристроїв, назв яких ми просто не знаємо. І всім цим можна користуватися! І знаходиться школа, створена на ентузіазмі, не в підвалі, а в величезному красивому приміщенні, де є сучасні комп'ютерні класи, зони відпочинку і т.п. («Ш++» займає п'ятий поверх будинку по пр. Васильківському, 10).

І знову постає те саме питання: як це працює? Попри той «кіровоградський менталітет»… За рахунок чого? Що з цього, врешті-решт, Роману Шмельову?

- Ми сотні разів чули, що в Кіровограді, в Україні на ентузіазмі нічого працювати не може, - сміється Роман. – Навіть від тих людей, які самі нас підтримують. Хотілося довести, що може. Хотілося власним прикладом показати, що не обов'язково тільки заробляти гроші, не обов'язково все зароблене витрачати на себе. Можна витратити час і гроші на щось корисне. І, ви ж бачите, це спрацювало. Що нам з цього? Ми бачимо сяючі очі дітей, яких ми вже заразили своєю пристрастю. Ми бачимо дорослих чоловіків і жінок, які приходять до нас і повністю змінюють своє життя. І деякі з них так само хочуть щось вкласти у це місце (ми їх не зобов'язуємо і не вмовляємо, просто люди починають бачити, як це працює, зсередини). За кілька років у нас тут зібралася велика команда цікавих людей. Ми постійно розвиваємося, проводимо фестивалі, створюємо нові проекти, а зараз хочемо запустити програму навчання онлайн, щоб у нас могли вчитися люди з усієї України.