«На західній стороні Інгулу, нижче фортеці, тягнеться уздовж берега форштадт, званий Пермським табором, бо тут колись стояв табором пермський полк. У ньому близько 120 будинків, займаних і солдатами, тому він називається також Солдатською слободою. Тут знаходиться великий госпіталь, зараз за фортецею, на північному кінці форштадта». Так писав Й.Гільденштедт у щоденнику «Подорож Єлисаветградською провінцією 1774 року» про своє перебування у наших краях.

В «Історичному нарисі м.Єлисаветграда» початок заселення Пермського мікрорайону описаний наступним чином: «В околицях фортеці св. Єлисавети селилися греки, молдавани, серби, російські селяни та старообрядці з Польщі та Чернігівської губернії. Таким чином поблизу фортеці утворилося поселення, що становить тепер частину м. Єлисаветграда під назвою Бикове або грецьке і Пермських. Останнє отримало назву від табору Пермского Карабінернаго полку, визваного у 1754 році для прикриття робочих людей і викорінення гайдамаків...»

Оскільки неможливо в одній публікації розповісти про усі історичні об'єкти цього мікрорайону, тож сьогодні ми зупинимося тільки на кількох, які знаходяться по вулиці Великій Пермській – головній артерії цього мікрорайону.

Отож, ця вулиця виникла одночасно з будівництвом фортеці Святої Єлисавети, і отримала свою назву від назви Пермської слободи. Щоправда, зустрічається і назва Верхня Пермська. Була і Нижня Пермська вулиця (нині - Фісановича).

За радянської влади вулицю назвали на честь естонця Яана Томпа, який, напевне, й не здогадувався про існування нашого міста. У 1941 році німці перейменували вулицю на Верхньо-Пермську. 8 квітня 1992 року Кіровоградська міська рада прийняла рішення №232 «Про відновлення історичних назв вулиць Чапаєва, Яна Томпа та Компанійця», назвавши вулицю Верхньою Пермською. А у 2003 році вулиці повернули назву Велика Пермська.

Вона починалася від Великої Перспективної і закінчувалася на Кавказькій площі, переходячи у Бобринецьке шосе. З «Історичного нарису м. Єлисаветграда» дізнаємося, що у 1850 році по Великій Пермській, Дворцовій та Великій Перспективній вулицях встановили 127 стовпів для ліхтарів, які спершу освітлювали маслом, а з 1865 року – гасом. У 1889 році вулицю замостили від Великої Перспективної вулиці до Фортечного провулку.

На початку вулиці, на розі з Великою Перспективною, знаходиться будівля Апеляційного суду області. Відомо, що цей будинок належав Соколовим-Бородкіним. Коли та за проектом якого архітектора він побудований – поки що не встановлено. З 1 липня 1874 року тут був Окружний суд, за радянської влади – обласний суд, зараз – Апеляційний суд області.

За час експлуатації будівлі втрачена балюстрада на балконі другого поверху по центру головного фасаду з вулиці Великої Пермської та дві балюстради на даху будинку - від центрального аттика до бокових парапетів.

У 1972 році у правому крилі від вулиці Великої Перспективної була зроблена триповерхова добудова за проектом Григорія Щербини.

За обласним судом був так званий «каскадний фонтан», який проектував Володимир Сікорський. Шість басейнів з водою були розміщені терасами. Зверху униз, з одного басейну в інший, стікала вода. З обох боків басейнів височіли ліхтарі на двохметрових стовпах-підставках та були пішохідні доріжки зі східцями. Тривалий час каскад басейнів вважався одним із найулюбленіших місць зустрічей закоханих і взагалі відпочинку кіровоградців. Згодом каскад прийшов у занепад. Коли поряд проектували будівництво приміщення обласної прокуратури, то обіцяли, що сквер збережуть. Не зберегли.

На розі з провулком Мейтуса за обласною прокуратурою знаходиться будинок, який належав родині Мейтусів, і використовувався під шинок. Очевидно, відвідувачів у ньому вистачало, оскільки неподалік були Сінний ринок за Окружним судом та базар на березі Інгулу.

На плані Єлисаветграда Павла Рябкова за 1914 рік по цій же стороні вулиці, ближче до Фортечного провулку, позначений цифрою 22 ще один будинок Мейтусів, який вони здавали 1-му Позико-Кредитному товариству.

У 1926 році у цьому будинку Мейтусів Арон Каплун тримав фотоательє. У заяві на видачу дозволу на підприємницьку діяльність Каплун зазначав, що обслуговує переважно селян, які приїжджають на Сінний та інші ринки міста, що були неподалік його фотоательє.

На перехресті з Великою Перспективною, на березі Інгулу, був базар. Далі понад Інгулом, аж до мосту Долинського (по вулиці Михайлівській), знаходився Османський бульвар. Ось що про нього сказано в «Історичному нарисі м. Єлисаветграда»: «… на березі р. Інгул з однієї сторони і Великої Пермської вулиці з іншої, був розбитий у 1849 році, під час перебування м. Єлисаветграда в військовому відомстві. Він був розведений за розпорядженням графа Остен-Сакена і називався за прізвищем полковника Османа, який його розводив, а також завідував ним». Що стосується полковника Отто Карловича Османа, то він не має відношення до Жоржа-Етьєна Османа, що займався плануванням міста Париж.

На Османському бульварі була міська хімічна лабораторія, у якій робили аналізи продуктів, що продавали на сусідніх ринках. Як повідомляла газета «Голос Юга» у номері за 4 квітня 1912 року, із 195 аналізів різних «сільських продуктів», які зробили у хімлабораторії з початку року, 39 вказували на те, що ці продукти не можна вживати.

У 1920-1922 роках на березі Інгулу біля Великого мосту (сьогодні там пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам) був концетраційний табір.

Зберігся будинок купця Цаля Гершовича Канівського, у якому зараз фізкультурний факультет педуніверситету. На першому поверсі цього будинку були магазини, а на другому – Купецьке зібрання.

У 1875 році по Великій Пермській спорудили кам'яний одноповерховий єврейський молитовний будинок. Як писала газета «Голос Юга» у номері за 13 травня 1908 року, «третього дня на Пермській вулиці, навпроти 3-ї частини, в еврейському молитовному дворі відбулося закладання нового молитовного будинку». За радянських часів у стінах цієї синагоги зробили хлібозавод. Залишки молитовного будинку помітні на цій фотографії хлібозаводу.

Подорож по Пермському мікрорайону продовжимо у наступних публікаціях