Ще один цікавий будинок – Декабристів, 10. До революції це був житловий будинок на одну квартиру, зараз тут знаходиться РАГС, раніше був архів, а під час окупації – редакція газети «Український голос».
Олександр Жосан в книзі «Кіровоград у роки окупації» пише, що власної преси окупаційна адміністрація не мала. Проте українські газети не забороняли – за умови, що вони будуть пронімецькі і антирадянські. 4 серпня окупували Кіровоград, а вже в 10-х числах серпня вийшов перший номер газети «Український голос». Олександр Жосан пише: «Газету було засновано обласною і міською управами за ініціативою одного з учасників похідних груп ОУН Василя Пасічняка».
Пасічняк встиг випустити лише чотири номери, потім його заарештувало Гестапо, він провів у концтаборі 3,5 роки, але вижив і потім написав спогади, які теж цитує Олександр Жосан:
«В головній квартирі армії був перекладачем галичанин, який співпрацював з нашим підпіллям. Він подбав про дозвіл армії на видання газети, під умовою, що вона буде пронімецька і протибольшевицька. Коли я про цю умову повідомив редакції газети "Комуністична Правда", вони сказали мені, що цього можна буде дотриматися».
Після арешту Пасічняка і до кінця окупації редактором «Українського голосу», який згодом став називатися «Кіровоградські вісті», був І.С. Мозговий. Газета дійсно була пронімецька, але водночас вона повідомляла місцеві новини і друкувала дуже багато статей про історію України. Правдивих статей. У ній кіровоградці вперше прочитали про штучний голод 1932-33 років, про події 36-37 років. Все це вони добре пам'ятали. А тут воно було надруковано – чорним по білому. Тож «Український голос» мав чимало прихильників, газету читали і передавали з рук у руки.
Зовні будинок Декабристів, 10, сьогодні красою не вражає. Його суттєво переробили. А от у середині збереглося багато чого: мармурові сходи з витонченими решітками, ліпнина. Хоча з'явилася і нова радянська ліпнина, такі от пасторальні сценки у рожево-блакитних тонах. Кому і чому спало на думку так «прикрасити» особняк ХІХ століття?