Новорічно-різдвяні дні в Єлисаветграді: ялинки, вечірки і маскаради

історія

Новорічно-різдвяні дні в Єлисаветграді:
ялинки, вечірки і маскаради

Аж до кінця XIX століття новорічні гуляння, в нашому місті зокрема ,були скромними, куди більш значущим святом було Різдво. Але і на Новий рік так само ходили у гості один до одного, опівночі пили шампанське, влаштовували бали і маскаради.

На початку XX століття ситуація стала трохи змінюватися - новорічні заходи та гуляння стають більш урочистими, ніж різдвяні, тобто світське свято поступово почало витісняти церковне. Водохресні ж торжества і зовсім припинилися після 1905 року.

Більшість, як і зараз, зустрічала Новий рік удома: «1 січня 1917 року. Зустріли Новий рік своєю сім'єю, нікого не було ... » (з поштової листівки, яку отримала з Риги єлисаветградка Сара Блувштейн).

Разом з тим новорічні бал-маскаради проводили різні розважальні заклади міста. Так, у 1909 році Зимовий театр запрошував відвідувачів на святкування Нового року 31 грудня на восьму годину вечора. Нічна програма передбачала кабаре та костюмований бал.

Напередодні нового, 1910 року, єлисаветградцям пропонували «заміну новорічних візитів». В оголошенні у газеті «Голос Юга» від 30 грудня 1909 року, зокрема, йшлося: «Особи, бажаючі взяти участь у взаємних привітаннях у день Нового року, запрошуються у приміщення Громадського зібрання».

Такі самі «заміни візитів» влаштовував Єлисаветградський
сільськогосподарський клуб, який знаходився по вулиці Петрівській (Шевченка).

Газетні оголошення про новорічні заходи – дитячий вечір у залі Громадського зібрання, музично-танцювальний вечір у комерційному училищі Бонч-Бруевича, вечір у Сільськогосподарському клубі.

Ресторан-вар'єте «Модерн», що знаходився на Міському бульварі (площа Героїв Майдану) заманював: «На зустрічі Нового року після вечері Ви одержите у подарунок келих шампанського і концертну музику в розкішно вбраному ресторані».

«На маскараде. В зимнем театре мужской приз был выдан за костюм «Злоба дня», дамский - маске «Ангел мира»,- повідомляла газета «Голос Юга» у січні 1910 року.

«Голос Юга», 1909 рік

У тиждень між Різдвом та Старим Новим роком у Єлисаветграді проводили дитячі ранки. Так, у приміщенні Зимового театру влаштовували ялинки для дітей городових. У приміщенні клубу заводу Ельворті Мері Ельворті, дружина старшого з братів – Томаса, проводила ялинки для дітей робітників та службовців.

«Елка. Стараниями госпожи М.Т.Эльворти устраивается 26 декабря в помещении заводской аудитории, в час дня, елка для детей служащих и рабочих». («Голос Юга», 1909 рік)

Власні ялинки з «живими картинами» влаштовували майже всі навчальні заклади міста. Вхід на них зазвичай був платним, а усі виручені кошти направлялися на підтримку учнів з небагатих родин, які навчалися безкоштовно.

Святкування не обходилися без ексцесів:

«Кража. Вчера во время студенческого вечера у господина Здорина похищены неизвестным злоумышленником золотые часы». («Голос Юга», 6 січня 1910 року).

У 1817 році дружина майбутнього російського імператора Миколи I Олександра Федорівна робить масовою традицію встановлювати ялинку на Новий рік. Ця традиція проіснувала до 1916 року, а потім знову відродилася аж у 1930 році.

«Елки. На базаре появились елки. Хотя до праздника еще две недели, но елочники уже торгуют понемногу», - повідомляла газета «Голос Юга» у номері за 10 грудня 1908 року.

Припускаємо, що у залах розважальних та навчальних закладів, у будинках єлисаветградців були не лише зелені красуні, спиляні у сусідніх лісах, а й привезені здалеку. Недарма у місцевих газетах з перших чисел грудня друкувалися подібні до наступного оголошення:

«Комитет Минской Лесной Биржи доводит до сведения лесовладельцев, лесопромышленников, экспортеров, пароходо- и судовладельцев, подрядчиков, горнопромышленников и проч. лиц, заинтересованных в лесной торговле, что по примеру минувшего года РОЖДЕСТВЕНСКАЯ ЛЕСНАЯ ЯРМАРКА откроется 27 декабря с .г. в 1час дня при Бирже в помещении Минского Об-ва Сельск. Хозяйства и будет продолжаться по 3 января 1910 г. включительно».

Газета «Голос Юга» у грудні 1907 року публікувала оголошення про замовлення новорічних прикрас. Так, варшавський магазин «Вальдгам» пропонував єлисаветградцям вислати на замовлення телеграмою і аванс «Нову паризьку колекцію» за нечувано дешевою ціною – 4 рублі 75 копійок з пересилкою.

Якщо вірити оголошенню, «Нова паризька колекція» містила прапори, свічки, підсвічники, мавпочок (?), паризьких пташок, бразильських метеликів, хлопавки, зірки, звірів, кульки та японські ліхтарики!

У кількох магазинах Єлисаветграда також торгували ялинковими прикрасами, про що свідчать оголошення у місцевих газетах.

«Английский магазин Г.А.Гороховского. Елисаветград. Елочные украшения, игры, игрушки и разные роскошные подарки к предстоящим праздникам по самым дешевым ценам. Для иногородих покупателей, клубов, собраний и других учреждений заготовленны в разнообразном выборе (коллекция елочных украшений от 1 р.50 к)»

Торгував ялинковими прикрасами і «Віденській магазин», який знаходився у будинку Бардаха по вулиці Дворцовій: «Получены из заграницы в небывалом выборе елочные украшения, куклы, игры и всевозможные вещи для подарков всех возрастов. (Учреждениям и благотворительным обществам особая скидка). Цены на все товары вне конкуренции. Рождественские и новодние открытки».

Сучасні нарікання на споювання народу під час новорічних свят - теж сягають корінням у царські часи. Ось що повідомляла газета «Голос Юга» у перших номерах 1909 року:

«Пьяные извозчики. Чинами полицейской части задержаны два извозчика: В.Зайцев и А.Сатулин, выехавшие на Дворцовую улицу в пьяном виде».

«Безплатно. Чинами третьей части задержан третього дня поздно ночью И.Пасинчук, который, взяв извозчика, приказал ему возить себя по городу и впоследствии отказался уплатить, и вдобавок еще нанес оскорбления ночному сторожу Волченко».

Якщо сьогодні Новий рік зустрічають петардами та феєрверками, то сто років тому робили салюти пострілами з вогнепальної зброї.

«От Елисаветградского полициймейстера. Объявление. По параграфам 1 и 3 объязательных постановлений херсонского губернатора, ношение всякого огнестрельного оружия и стрельба из него запрещается, по параграфу 23 тех же постановлений, лиц, виновных в нарушении этих требований, подвергают в административном порядке штрафу в размере до 3 000 рублей или тюремному заключению до трех месяцев. На основании этого извещаю жителей города Елисаветграда, что стрельба из ружей, пистолетов и револьверов накануне и в день Святого Крещения безусловно воспрещается и виновные в нарушении сего будут подвергаемы наказанию на основании обьязательных постановлений. Полициймейстер Барон Бринкен». («Голос Юга», 5 січня 1908 року).

Наприкінці XIX століття відбуваються дві кулінарні події, роль яких у традиції святкування Нового року складно переоцінити. У 1880-ті масове поширення в якості новорічного частування отримують мандарини. І у 1894 році зафіксована перша письмова згадка салату олів'є.

Канонічний рецепт з рябчиками, раковими шийками і каперсами відомий зараз всім. Крім делікатесного салату, частими гостями на столах багатих єлисаветградців того часу були й ікра, риба, запечені поросята та, звичайно ж, алкоголь у кількостях, що перевищують можливості середньостатистичної людини.

«Все ваши труды напрасны, если к праздничному столу не заготовлено вино Сен-Рафаэль, отличающееся своими высокими вкусовыми качествами, как наилучшее тоническое десертное вино. Продается в аптеках, аптекарских магазинах и лучших виноторговлях». («Голос Юга», 4 січня 1908 року).

«Цены на продукты на базаре в последнее время сильно возросли. Торговцы пользуются моментом. За ними идут крестьяне окрестных сел, привозящие в город живность, молочные продукты и пр». («Голос Юга», 1909 рік).

І, звичайно, усі надсилали один одному листівки - як спеціальні новорічні, так і новорічно-різдвяні. У другій половині XIX століття пішла мода на новорічні листівки, оформлені у запозиченому у європейців сентиментально-лубочному стилі. Іноді видавці новорічних листівок повністю зберігали усі деталі оригінального малюнка, змінюючи лише іноземний напис на російській мові. А Дід Мороз тоді був рідкісним гостем святкових малюнків.

На початку минулого століття широкого поширення набув і звичай замовляти новорічні листівки для себе особисто і своїх близьких. За основу бралося підфарбоване групове або парне фото, зроблене в максимально урочистій обстановці і доповнене святковими написами.

В останніх номерах Старого року, та у перших номерах Нового року місцеві газети друкували літературні сторінки, присвячені святам.

«Новогодние пожелания: жителям города Елисаветграда - пользоваться всеми благами цивилизации, насаждаемой представителями местного муниципалитета. Городскому общественному правлению – можно пожелать осуществления «благих порывов» в роде устройства электрического освещения, ремонта старых и устройства новых мостовых, и в виду приближающейся весны – углубления русла нашего Ингула. Пожелаем, чтобы отношения между гражданами города и первым гражданином – городским головой – были такие сердечные, как они прочно установились в прошлом году, чтобы городской голова пользовался теми же неизменными симпатиями всех слоев населения, и чтобы в его неувядаемые лавры был вплетен еще один лист (только не фиговый)». («Голос Юга», 1 січня 1908 року).

Як бурхливо святкували єлисаветграді, також можна дізнатися з газетних повідомлень.

«1-го и 2-го января на улицах Елисаветграда не было ни одного извозчика, что заставило делать новогодние визиты пешком, а пассажиры поставлены были в очень неприятное положение, почти не имея возможности доставить свой багаж на вокзал». (Газета «Елисаветградский вестник», 4 січня 1885 року).

«День Нового года, несмотря на царившее всюду оживление, прошел очень спокойно, без каких либо происшествий. Оживление тянулось почти до 10 часов вечера и продолжалось и дома, но электричество погасло. По городу все время за порядком наблюдали все чиновники полиции».(«Голос Юга», 3 січня 1909 року).

«Катанье на санях. Легковые извозчики весь день Нового года брались нарасхват. Катанье происходили главным образом по центральным улицам. Пароконные извозчики брали по 2 – 2 р. 50 к. в час». (1910 рік).

З 1 січня 1917 року гастролював у Єлисаветграді «Першокласний бухарський цирк Кадирі-лам». О другій годині починалося дитяче свято з безкоштовним (!) катанням глядачів на верблюдах та конях. Ввечері відбувалися вистави для дорослих…

Валентина Григораш, спеціально для медіапорталу DOZOR