Причину того, чому Олександр Львович Лишневський, пропрацювавши у Єлисаветграді сім років, вирішив залишити посаду міського архітектора, знаходимо у звітах про засідання міської думи, які надруковані у "Систематичному збірнику постанов Єлисаветградської міської думи за 1871–1903 рр." (Укл. Л.К.Брейєр. – Єлисаветград: Друкарня М.А.Гольденберга, 1905).
У квітні 1901 року до міської управи надійшла колективна скарга кількох підрядників та майстрів на міського архітектора О.Лишневського з проханням усунути його від приватних та вільних робіт в Єлисаветграді. Така вимога була через "его чрезмерную и излишнюю придирчивость, и отдачу работ при частных постройках, производящихся под его руководством, только избранным им лицам». Тобто, скаржники звинувачували головного архітектора міста у тому, що він залучав до робіт певних підрядників та майстрів, натякаючи, що вони йому за це віддячували.
18 квітня міська дума розглянула цю скаргу, однак визнала її безпідставною. Та все ж доручила контрольній комісії перевірити звинувачення, а результати перевірки вирішили розглянути на травневому засіданні.
Дізнавшись про цю перевірку, О.Лишневський письмово попросив міську владу опитати усіх підрядників та майстрів, які були незадоволені його діяльністю, щоб спростувати написане у скарзі. І, очевидно, образившись на таке незаслужене ставлення до себе, Олександр Львович попросив думу звільнити його із займаної посади.
17 травня контрольна комісія звітувала перед міською думою. Те, що міський архітектор займався проектними роботами для приватних замовників, пояснили недостатнім розміром його окладу - 1500 рублів, та намаганням мати підробіток. Тож комісія запропонувала підняти оклад до 2400 рублів та призначити роз'їзні міському архітектору.
Як виявилося, комісія нікого не опитувала, зважаючи на те, що О.Лишневський сам подав прохання про звільнення. З цього виходить, що міська влада навіть не збиралася умовляти головного архітектора Єлисаветграда не покидати свою посаду.
Цікавими були виступи на цьому засіданні ротмістра П.Долинського та потомственного почесного громадянина П.Фірсова:
«До сведенія нашего дошло, что нѣкоторые подрядчики, недовольные дѣйствіями г. городского архитектора, возбудили ходатайство объ ограниченіи частной его практики въ ихъ интересахъ. Въ виду того, что намъ лично пришлось на своихъ постройкахъ ознакомиться съ отношеніемъ г. архитектора къ подрядчикамъ и своимъ обязанностямъ, мы, возмущенные оборотомъ, который приняла эта некрасивая агитація, считаемъ своимъ нравственнымъ долгомъ просить городскую думу принять во вниманіе нижеслѣдующее: а) для каждаго гражданина, интересующагося внѣшнимъ благоустройствомъ и красотой города ясно, что, со времени в ступленія въ должность городского архитектора г. Лишневскаго, городъ нашъ сталъ поразительно украшаться красивыми и изящными постройками и прочимъ комфортомъ, что, по нашему мнѣнію, должно быть засчитано въ большую заслугу г. Лишневскому, и мы, воспользовавшіеся его искусствомъ, весьма признательны городскому управленію за такой удачный выборъ лица на должность архитектора; б) что во время производства построекъ мы пользовались полной свободой въ выборѣ подрядчиковъ для работъ и никакого гнета или давленія со стороны архитектора не испытывали, а если когда-ли бо пользовались его совѣ томъ въ выборѣ лица, то всегда замѣчали съ его стороны только искреннее желаніе дать наилучшій совѣтъ безъ какого-либо интереса, и в ) что въ его отнош еніяхъ къ подрядчикамъ и мастерамъ мы всегда усматривали одинаковую строгость и требовательность въ интересахъ качества постройки, причемъ мы никъкому предпочтенія или снисходительности не замѣчали. 2. Въ виду во зникшаго вопроса о полезной дѣятельности г. городского архитектора Лишневскаго, строя дома и службы подъ его наблюденіемъ и пользуясь его указаніями, мы убѣдились въ полезной его дѣятельности. Подобранные рабочіе безусловно мастера своего дѣла; цѣны на всѣича сти постройки установлены нормальныя, то есть на много ниже цѣнъ, которыя мнѣ (Долинскому) приходилось платить, отдавая себя на произволъ подрядчиковъ; г. Лишневскій для частныхъ лицъ принесъ неоцѣненную пользу, ознакомливая и разъясняя домовладѣльцамъ, что значитъ хорошо сдѣлано, хорошо построено». На основаніи всего сказаннаго считаемъ долгомъ своимъ выразитъ г. Лишневскому, какъ архитектору, искреннюю признательность».
Ще один будинок, стіни якого прикрашають голови лева – це будинок лікаря Самуїла Вайсенберга на розі вулиць Чорновола та Чміленка. Зодчий - Яків Паученко. У цій будівлі сьогодні квартирує управління охорони здоров'я облдержадміністрації.
У місцевих газетах та щорічних додатках до газети «Голос Юга» можна зустріти наступні оголошення: «Вайсенберг Самуил Абрамович, доктор, ул. Ивановская, собственный дом (лечебница)». «Заведующий городской амбулаторией на окраине города, доктор медицини Гейдельбергского университета С. А. Вайсенберг».
