Світлана Ракітіна народилася в Росії, де і почалася її спортивна кар'єра. Але оскільки здоров'я у дитинстві підводило, щоб почати займатися хоча б фізкультурою, дівчині довелося порвати довідки про стан здоров'я. Наполегливість Світлани у тренуваннях згодом дала бажані результати – вхід до складу збірної Росії у 17 років та призові місця у низці змагань, зокрема, у чемпіонатах Європи. Згодом Світлана отримала диплом педагогічного університету, звання майстра спорту з легкої атлетики та закінчила школу тренерів.

- Я з дитинства займалася спортом - легкою атлетикою. Але тоді дуже хворіла, часто. У шостому класі після ангіни з'явилося затемнення легенів, і я пропустила півроку занять. Моя мама взяла мені купу довідок про стан здоров'я, які свідчили, що займатися спортом мені не можна. Навіть на уроки фізкультури не можна ходити. Коли після санаторію йшла до школи, то просто порвала усі ці довідки, оскільки хотіла займатися спортом. Я добре ходила на лижах, навіть грала у футбол. Але вийшло так, що обрала саме легку атлетику. Тоді цей вид спорту вважався непрестижним, але, завдяки тренерам, атлетика почала ставати популярною, - розповідає Ракітіна.

Тренер згадує, що у студентські роки їй не з першої спроби вдалося потрапити на професійні тренування з легкої атлетики, які проводилися в шаленому темпі.

- В інституті на першому курсі тренер відбирав легкоатлетів. Тоді мене не взяли. Але нас було багато і я пішла в іншу групу, до якої включали студентів. Нас тренери не жаліли. Ми бігали короткі дистанції по 200,300 метрів. Серед методів тренувань був біг 100 разів по 100 метрів, і я за тренування набігала по 10-12 км. Це загартовує характер, і, до речі, навіть думки не було, що я не можу, не хочу тренуватися, - згадує спортсменка.

Проте спортивна кар'єра Світлани Ракітіної закінчилася рано – у 24 роки, відразу після переїзду в Україну. Але це не заважало брати участь у забігах разом з професійними молодшими спортсменами і бігати навіть краще за них.

- В Україну я приїхала у травні 1967 року. Після народження дитини десь 6 місяців не займалася спортом, а потім ходила з чоловіком у парк та тренувалася. Ми тоді винаймали квартиру на вулиці Рози Люксембург (вул.Покровська, - ред.) і ходили тренуватися у парк ім. Леніна (Ковалівський парк, - ред.), адже тіло звикає до фізичних навантажень. На Балашівці я із задоволенням бігала кроси разом з іншими спортсменами, вигравала. Але у віці 25 років у великий спорт повертатися було запізно. Утім ніколи не скаржилася, - стверджує легкоатлетка.

Світлана Ракітіна розповідає, у буремних 90-х довелося здобути ще одну освіту – економічну. Але попри складні часи спорт жінка не залишала ніколи.

- У Кіровограді працювала на «Радіозаводі» економістом, оскільки роботи у спортшколах не знайшла. Але спортом займалася на свіжому повітрі протягом усього року. Знаєте, я б бігала і зараз, але лікарі стверджують, що у похилому віці це не дає ні користі, ні шкоди, просто неефективно, - каже Ракітіна.

Перед тим, як почати тренувати жінок у дендропарку, Світлана Ракітіна займалася у вищій народній школі при інституті «Україна».

- Десь у 2008 році у нашому місті була створена вища народна школа. Керівником її був Олександр Миколайович Барно. У цій школі були факультети для людей похилого віку - філософії, історії України,краєзнавства та фізкультури. Я пішла туди, там був тренажерний зал. Вартість занять у місяць складала 10-15 гривень. Коли Барно зняли з посади, то ми перейшли до спортивної зали у коледжі №14. Займалися там з групою таких же людей похилого віку, - згадує тренер.

Потім жінка вирішила, що потрібно створити можливість безкоштовно тренуватися для усіх бажаючих займатися спортом. Маючи відповідну освіту та достатній спортивний досвід, Ракітіна взялася за проведення занять на свіжому повітрі.

-Я почала тренувати жінок у дендропарку. Ті, хто мене знав,перейшли до мене. Зібралася група, і вони нікого не хочуть брати ще, хоча бажаючих достатньо. На думку моїх підопічних, якщо їх стане більше, то я не буду помічати всіх, але, звісно, це не так. Мені все одно, скільки буде людей, головне, щоб вони хотіли займатися, - каже Світлана Ракітіна.

Тренування проходять регулярно. Завдяки унікальній методиці, в учасниць покращується травлення, нормалізується тиск та збільшується енергія, констатують вони.

- Ми не хочемо, щоб вік взяв над нами гору. Для своїх підопічних я розробляю особливі методики, розуміючи, які навантаження необхідні для людей у віці.
При підготовці до занять я обираю вправи знаних лікарів та спортсменів – лікаря Сергія Бубновського, професора Івана Неумивакіна, Олександри Стрельникової та кардіолога Олександра Шишоніна, адже у всіх нас проблеми з тиском. Узагальнила усі поради і створила власну методику. Наприклад, віджимання та присідання – це нібито величезне навантаження, але парадокс у тому, що коли ці вправи робиш правильно, то тиск навпаки нормалізується, - каже тренер.

Перешкодою для занять на свіжому повітрі не стає навіть морозна погода. Тренування проходять протягом усього року.

- Взимку навантаження інше, зменшується кількість дихальних вправ. Методика впроваджується поступово, але зараз мої спортсмени віджимаються так, що позаздрять молоді люди, - пишається спортсменка.

Світлана Ракітіна зізнається, що без спорту жити просто не може, адже він дає величезний заряд енергії, який допомагає виглядати і почувати себе краще, ніж її однолітки.