Статут «Общества взаимного страхования отъ огня имущества въ г.Елисаветградъ» був затверджений міністром внутрішніх справ, сенатором Готовцевим 3 червня 1882 року. Цей статут зараз зберігається у Російській Державній бібліотеці у Москві. З 15 вересня того року товариство розпочало страхування нерухомого майна, а рухомого – з 1886 року.

У Державному архіві Кіровоградської області є поліс Єлисаветградського страхового товариства. На ньому читається рукописний текст: «Страховая доска, 60 коп».

На цих дошках зображений герб міста Єлисаветград, який був затверджений 6 серпня 1845 року. Щоправда, виконаний він вельми довільно і містить помилку у даті – замість «1754» на гербі міста чомусь стоїть «1753». Хто і чому написав цю дату - не встановлено.

До речі, якщо уважно роздивитися старі фотографії будинку Єлисаветградської міської управи (нині будинок облдержадміністрації), то можна побачити посередині фасаду, під каланчею, велике, розміром з вікно, зображення страхової дошки «Общества взаимного страхования отъ огня имущества въ г.Елисаветградъ», а під цією страховою дошкою - велику вивіску товариства.

Будівництво фортеці Святої Єлисавети регламентувалося Сенатським указом від 31 березня 1754 року, а її закладання відбулося 12 червня 1754 року. Цю дату (з урахуванням старого календарного стилю) і треба вважати днем заснування міста Єлисаветграда. Але у літературі трапляються й інші датування - 1752 і 1753 роки. Наприклад, у матеріалах перших переписів і ревізій так званих Задніпрських місць у ХVІІІ ст. роком заснування поселення фортеці Святої Єлисавети зазначений 1752 рік. Але він визначався за принципом дати декларативного документу, а не самого розпорядження про початок будівництва. 1753 рік іноді називається роком заснування тому, що саме тоді остаточно було затверджене місце розташування фортеці. Можливо, з цих міркувань і виходили автори макету страхової дошки Єлисаветграда.

Не виключено, що й досі на стінах деяких дореволюційних будинків нашого міста збереглися під шаром вапна чи фарби страхові дошки. На сайтах колекціонери продають їх приблизно за 100 доларів.

Відому найбільшу колекцію єлисаветградських страхових дощок зібрав Віктор Петраков. Це великі та малі дошки двох різновидів - на одних лінія відділяє герб Російської імперії від плану фортеці Святої Єлисавети, а на інших лінія відсутня. Та де сьогодні ця колекція, також невідомо.

Одну з єлисаветградських страхових дощок можна побачити у картинній галереї «Єлисаветград», що по вулиці Пашутінській.

У 1956 році у "Держбудвидаві" у Києві вийшла книга "Пам'ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною". У книзі будинок на розі вулиць Преображенської та Тарковського у Кіровограді був датований 1800 роком, і зазначено, що це – «пам'ятник єдиної житлової будови початку ХІХ століття, яка збереглася на Кіровоградщині».

Це ж написано і у Постанові Ради Міністрів УРСР "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР" (1963 рік) та у книзі "Пам'ятники містобудування та архітектури УРСР", яка вийшла у видавництві "Будівельник" у 1985 році. Зокрема, що це житловий будинок початку ХІХ століття, цегляний, двоповерховий, у плані літерою "г", з чотирискатним дахом. Зі сторони подвір'я - галерея, відкрита на першому і частково закрита на другому поверсі. Вуличний фасад розділений по горизонталі пояском, а по вертикалі — двома ярусами пілястр на високому цоколі, опоясаний розкріпленим карнизом.

В «Історичному нарисі м.Єлисаветграда» читаємо, що пожежа, яка розпочалася 15 липня 1834 року, тривала кілька днів, і згоріли усі будинки, за «винятком декількох кам'яних, як-то будинків: генерала Екельна, на Перспективній вулиці, нині жіноча гімназія, Фундуклея, там же Шігарцева, Макєєва, Мєснікова, на розі Олександрівської (нині Тарковського - прим. авт.) і Преображенської вул., що належить нині спадкоємцям Головіної, Лагунова, там же, належить тепер Арєшнікову і деяких інших, і то будівництво таких може бути віднесене лише до початку поточного століття».

Не виключено, що будинок на розі вулиць Тарковського та Преображенскої, по діагоналі від Преображенської церкви, один з двох будинків, які згадує Пашутін – будинок Месникова-Головіних чи будинок Лагунова-Арешникова.

Далі читаємо у вищезгаданій книзі: «До спорудження штабних будівель, на Ковалівці і влаштування у них приміщення для приїзду Государя Імператора, найвищої особи під час відвідин своїх м.Єлисаветграда зупинялися у приватних будинках і звичайно в тих же, в яких квартирували корпусні командири, а саме: Государ Імператор Олександр Павлович зупинявся в будинку Мєснікова, нині Головіної, проти Преображенської церкви і в будинку Лагунова, нині Арешнікова там же».

Кому належав будинок на розі Тарковського та Преображенської, коли він побудований, і чи справді це «пам'ятник єдиної житлової будови початку ХІХ століття, яка збереглася на Кіровоградщині» - можливо, вдасться встановити комусь з краєзнавців.

Разом з тим, напевне ж були якісь архівні документи в істориків, чи якісь інші вагомі підстави, щоб твердити так ще 60 років тому. Ось і у «Державному реєстрі національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України" за 1999 рік цей будинок значиться як пам'ятник архітектури та історії державного значення. А таких об'єктів на Кіровоградщині небагато.